Історія польської науки знає чимало постатей, чиї відкриття змінили уявлення про техніку, архітектуру та інженерну думку. Одним з таких геніїв був Стефан Брила — інженер, винахідник і професор, який увійшов до історії як творець першого у світі зварного мосту. Його праці у галузі будівництва, особливо зварювальних технологій, відкрили нову епоху в інженерії, а створені ним конструкції пережили війну і стоять донині, пише warsaw-name.eu.
Біографія
Стефан Владислав Брила народився 17 серпня 1886 року у Кракові у родині вчителя історії Павла Брили та домогосподарки Еліґії Владислави. Вже з юності він вирізнявся надзвичайними здібностями до точних наук. Закінчив Вищу реальну школу у Станіславові з відзнакою, після чого вступив до Львівської політехніки, де здобув освіту інженера-мостобудівника. У 1909 році здобув ступінь доктора технічних наук, а вже наступного року — габілітацію. Його наукова кар’єра починалася у стінах Львівської політехніки, але прагнення нових знань і технічного досвіду відкрило перед ним шлях у світ.
Молодий науковець отримав стипендію Академії наук і вирушив на стажування за кордон. Він навчався у Берлінському технічному університеті у Шарлоттенбурзі, у французькій École des Ponts et Chaussées та у Лондонському університеті. Його технічна ерудиція швидко зросла, і незабаром він опинився в епіцентрі будівельної революції — у Нью-Йорку. Там саме споруджувався найвищий на той час хмарочос світу — Woolworth Building, і Брила взяв участь у проєктуванні. Цей досвід зробив його одним з перших польських інженерів, які долучилися до світових інженерних проєктів.
Після одруження з Марією Тустановською у червні 1914 року життя Брили різко змінилося: розпочалася Перша світова війна. Подружжя опинилося на території Російської імперії, де Стефан став головою Союзу польських інженерів і техніків. Після відновлення незалежності Польщі він повернувся на батьківщину і взяв участь у бойових діях. Його військова служба закінчилася восени 1920 року, але досвід організації, дисципліни та стратегічного мислення він переніс у науку.
Професор, реформатор і політик
Після війни Брила активно долучився до відбудови країни. Він контролював реконструкцію мосту Понятовського у Варшаві, працював у Міністерстві громадських робіт, а згодом повернувся до академічної діяльності. Спочатку — професор Львівської політехніки, а з 1934 року — професор Варшавської політехніки, де очолив факультет архітектури і став його деканом.
Водночас він займався політикою як депутат Сейму від Християнської демократії. Його науковий доробок вражає: близько 250 наукових праць, численні монографії та розділи у фундаментальному “Інженерному підручнику”. Він був людиною з феноменальною працездатністю, чий день був розписаний до хвилини.
Піонер електрозварювання
Найвідомішим досягненням професора Брили став перший у світі зварений сталевий міст, збудований у 1926-1928 роках через річку Слудвя поблизу Ловича. Його довжина становила 27 метрів, а введення в експлуатацію 12 серпня 1929 року стало подією світового масштабу. Вперше весь міст було виготовлено не шляхом клепання, а за допомогою електричного зварювання. Конструкція виявилася настільки надійною, що про неї писали технічні журнали від Лондона до Нью-Йорка.
Брила також розробив перші державні норми з використання зварювання у будівництві, які стали основою подібних документів у багатьох європейських країнах. У час, коли контроль якості зварних швів був ще недосконалий, ці стандарти мали вирішальне значення для безпеки інженерних споруд.
Визначним етапом стала робота над зварними конструкціями 14-поверхового будинку Управління скарбниці у Катовицях, який зводили з 1931 року. Це був один з перших польських хмарочосів, що поєднував елементи модернізму та функціоналізму. Інженерне рішення Брили дозволило зробити споруду надзвичайно стійкою при відносно невеликій вазі, що стало зразком для подальших проєктів сталевих конструкцій у Центральній Європі. До видатних робіт Брили також належить корпус Ягеллонської бібліотеки у Кракові (1937) — проєкт, що поєднав функціональність та академічну велич, а також житловий будинок для офіцерів на 56 родин у Львові, зведений на замовлення Фонду військового квартирування. Будівництво здійснювала фірма “Inż. Landau”, яка працювала під наглядом професора. Кожен з цих проєктів не лише підкреслював інженерну майстерність Стефана Брили, а й формував архітектурну ідентичність сучасної Польщі. Його будівлі стали свідченням того, що наука, мистецтво та патріотизм можуть поєднуватись у конструкціях, здатних пережити навіть найтяжчі випробування історії.
Ще однією легендарною спорудою, пов’язаною з іменем Брили, є каркас хмарочоса Prudential — 17-поверхового будинку Страхового товариства у центрі Варшави. Висота будівлі сягала 60 метрів, що зробило її найвищою у Польщі того часу. Під час Варшавського повстання 1944 року будівлю понад сто разів обстріляли артилерією, однак вона вистояла, підтвердивши геніальність свого конструктора.
Спадщина
Після початку Другої світової війни Стефан Брила відмовився припинити викладання. Він організував таємні заняття для студентів і докторантів, а також брав участь у підпільній роботі Польського уряду як директор департаменту робіт публічних і відбудови. Для Армії Крайової він створив інструкцію зі знищення сталевих мостів, використовуючи свої знання з інженерії для опору окупантам. У 1942 році його вперше заарештували і кинули до в’язниці на Пяку, але звільнили завдяки викупу. Наступного року його схопили знову — цього разу разом з родиною. 3 грудня 1943 року Стефана Брилу, його дружину, дітей та десятки інших поляків розстріляли на вулиці у Варшаві. Його тіло не було знайдено. Символічна могила вченого розташована на Старих Повонзках.
Стефан Брила був членом Міжнародної асоціації зварювальників, почесним членом Польського товариства технічних наук, а також експертом у кількох державних комісіях, які розробляли стандарти для будівництва мостів і хмарочосів. Його методика перевірки якості швів, яку він називав “науковим контролем з’єднання”, стала основою для подальших систем контролю зварних конструкцій у США, Німеччині та СРСР. Його учні продовжили справу вчителя після війни — зокрема, професори Владислав Козловський та Ян Обрембський, які створили нові польські школи зварювальної техніки та мостобудування. Саме вони першими досягли того, щоб ім’я Брили було повернуто у науковий обіг у повоєнній Польщі. Варшавська політехніка щороку проводить конкурс імені Стефана Брили для молодих інженерів, які працюють над інноваційними методами у будівництві.
Стефан Брила залишив після себе не лише мости, будівлі та книги — він залишив приклад науковця, який вірив у цінність знання навіть перед лицем смерті. Його ідеї стали основою сучасного зварного будівництва, а створені ним конструкції стоять, нагадуючи про силу людського розуму. Попри те, що ім’я цього інженера довго залишалося у тіні, історія його життя — це історія винахідливості, відваги й відданості науці.
