На перший погляд, це незвична для людей вівчарка. Адже це велика біла собака, яка має добрий характер і гарно комунікує з дітьми. Вона має попит у США, Канаді та європейських країнах. Її виводили не лише для охорони. Ці собаки мають унікальну здатність допомагати у реабілітаційному процесі дітей з особливими потребами, пише сайт warsaw-name.eu. Також вони можуть співпрацювати з рятівниками, поліцією та звʼязківцями. Також дізнавайтеся, скільки “заробляють” варшавські дерева: цікаве дослідження місцевих вчених.
Історія породи
У 1938 році в одному з німецьких журналів вперше йшлося про «гірського собаку». У ті часи так називали польську підгалянську породу собак та її предків. Ще починаючи з 15 століття кочові пастухи мали таких собак по всій Європі. З плином часу тварини видозмінювалися. Це залежало від різних умов, зокрема і зміни клімату. І лише у 1973 році Міжнародна асоціація кінологів затвердила стандарт цієї породи.
Особливості тварин
Ця порода вирізняється розміром та силою. Собаки мають широку голову та міцну статуру. Польська підгалянська вівчарка – собака білого кольору з довгою гладкою шерстю та густим підшерстком. А ще важливо, що попри великі розміри, за характером ці собаки спокійні та стримані. У першу чергу, це надійний сторож. Він не проявляє злості до своїх господарів та їх близьких, а може проявляти агресію лише до чужих людей. Їм складно залишатися довгий час на самоті, адже тварини привʼязані до свого господаря. Для них родина – це зграя. Вони обожнюють гратися і навіть попри великі розміри, залишаються прудкими та рухливими.
Польська підгалянська вівчарка дуже любить дітей. Вона готова годинами з ними розважатися та їм допомагати. Тварина частково може виступати у ролі няньки, але надто маленьких дітей наодинці з великим собакою краще не залишати. З іншими тваринами вживається нормально, але надто дрібні тварини можуть бути під загрозою. З кішками краще знайомити у ранньому віці. У них дуже добре розвинене чуття, завдяки чому вони можуть розшукувати зниклих тварин та людей. Під час землетрусів можуть витягувати людей з-під завалів. Це той собака, який піде за господарем хоч на край світу. І буде на цьому шляху його супроводжувати.
Для майбутніх власників важливо розуміти, що організм собаки стійкий та витривалий. Важливим у процесі виведення породи було те, щоб не було спадкових захворювань. Запорука здоровʼя цієї породи – хороші фізичні навантаження та увага господаря.
Утримання тварини
Цей собака не для проживання у квартирі. Він почуватиме себе комфортно у просторому будинку або на подвірʼї в якісному вольєрі. Попри свої розміри, собака не потребує особливого догляду. Його варто кілька разів на тиждень розчісувати гребінцем з мʼякими рідкими зубами, підстригати пазурі, стежити за станом чистоти вух і протирати очі відваром ромашки або міцним чаєм.
Важливо врахувати, що порода польська підгалянська вівчарка має багато енергії. Тож її варто вигулювати кілька разів на день, а тривалість прогулянки має бути не менше однієї години. Собакам варто тримати мʼязи у тонусі, тож цьому сприятимуть фізичні навантаження та вправи. З собакою обовʼязково потрібно займатися дресуванням. Адже тварини цієї породи дуже розумні та швидко навчаються. Зазвичай ці собаки можуть засвоїти величезну кількість команд, мають чудову пам’ять, добре розпізнають поведінкові натяки, інтонації, запам’ятовують окремі слова і чудово відчувають внутрішній стан господаря. З іншого боку, породі притаманна деяка незалежність, але це не переходить кордонів, оскільки загалом підгалянська вівчарка – порода робоча і вона звикла взаємодіяти у парі з господарем. Вроджена дружність до людини і позитивний характер роблять собаку чудовим компаньйоном. Починати працювати з кінологом або самостійно варто з 6 місяців. І не завжди цей процес йтиме гладко. Собака може демонструвати свій характер, бути впертою та навіть показувати свою перевагу. І лише тоді, коли господар продемонструє, хто головний, тварина може йому підкорятися та відчує вожаком своєї зграї. Чого точно варто остерігатися, так це використання фізичних покарань. У вихованні собаки треба бути терплячим та тактовним. При правильному вихованні його агресивність у родині виключена. До чужих людей собака може ставитися насторожено, але стримано. Цей великий білий пес є розумним, самостійним, веселим, емоційно стійким, сміливим, розсудливим. Має сильне почуття справедливості, а за висловлену доброту відповідає вірністю і великою любовʼю.
Ще одним важливим чинником здоровʼя та активності тварини є правильне харчування. Тут ви можете обирати: натуральна їжа або корм. Якщо господар обирає харчування сухим кормом, варто врахувати, що він повинен бути екстракласу для великих собак. Якщо ви вирішите годувати вихованця натуральною їжею, памʼятайте, що основа раціону – це білок тваринного походження: мʼясо, яйця, риба, сир. Мʼясо варто давати у сирому вигляді. Також у раціон тварини можна додати крупи, овочі та фрукти. Не можна перегодовувати тварину. Краще дотримуватися чітких графіків годування. Адже якщо щеня страждає на ожиріння, ця хвороба залишиться з ним на все життя.
