Наприкінці 19 століття Варшава отримала сучасні системи водопостачання та каналізації. Станом на 2023 рік мешканцям міста надходить понад 330 мільйонів літрів смачної та безпечної водопровідної води. Але як з’явився варшавський водогін? У цьому матеріалі на warsaw-name.eu ми розповімо цю історію.
Запуск
У 1886 році у мешканців Варшави з’явилась можливість пити чисту воду з фільтрувальної станції, адже саме у цей період у місті виникли водопровідні-каналізаційні підприємства. Їх запустили завдяки ініціативі міського голови Варшави Сократа Старинкевича та британського інженера Вільяма Ліндлі. Останній був автором проєкту міської системи каналізації.
Не всі жителі Варшави підтримали цю ідею, хоча у місті були жахливі санітарні умови. План проєкту був перекладений польською мовою та опублікований у місцевій пресі, тож до документа отримали доступ більше варшавців. Тоді міського голову Старинкевича звинуватили насамперед у безгосподарності, оскільки, на думку критиків, інвестиція була надто дорогою.
Дискусії тривали довго. У 1883 році все ж почалось будівництво каналізаційної системи у місті. Робітниками керував старший син Ліндлі – Вільям Хірлайн, якому було 27 років, коли він зайняв цю посаду. Молодий вік головного інженера також викликав суперечки серед противників будівництва, які не знали, що Вільям Херлайн уже мав кількарічний професійний досвід, отриманий разом з батьком.
За проєктом, вода для міста мала забиратися за допомогою відсмоктувачів безпосередньо з Вісли, очищатися повільною фільтрацією, а потім водопроводом розподілятися до мешканців. Тодішню очисну споруду встановили між вулицями Кошиковою та Нововейською (тепер це район Кошикової, Кшивіцького, Фільтрової та Рашинської). Цю місцевість обрали через те, що це була найвища ділянка стосовно Вісли. Крім того, місце розташування дозволило подальше розширення заводу.
Робота водогону
У 1886 році вперше запустили чотири повільні фільтри та водонапірну башту заввишки понад 40 метрів. Завдяки цьому до будинків варшавці потекла чиста й безпечна вода. Цікаво, що для виготовлення фільтрів використовували характерну червону цеглу без вапняку.
На території заводу було розташовано 36 очисних об’єктів, які займали чималу площу. Завдяки їхній роботі за годину вдавалось очистити через шар 10 сантиметрів водяного стовпа. Варто нагадати, що завдяки запуску фільтрувальної станції Варшава наприкінці 19 століття увійшла до елітної групи з шести європейських міст із такою сучасною системою.
У міжвоєнний період інфраструктура міста активно почала розвиватись. Чималі інвестиції були вкладені в розширення водопостачання, адже населення Варшави зростало. До 1939 року довжина варшавської водопровідної мережі зросла майже вдвічі, до 620 кілометрів.
У 1933 році на базі фільтрувальної станції було відкрито завод швидких фільтрів. Методику очищення запозичили у США та Канади. Завдяки цьому вдалося збільшити кількість виробленої води майже вдвічі. Під час Другої світової війни значна частина інфраструктури водопостачання та каналізації була зруйнована. Одним із розбомблених об’єктів став згаданий завод швидкої фільтрації, де було зруйновано дах будівлі. У 1944 році німецькі війська підірвали бювети та помпові станції на річці Вісла, тож водозабір міста був унеможливлений майже на рік. Усунення пошкоджень, відновлення об’єктів тривали до 1949 року.
У відбудованому після війни місті дуже швидко зросла кількість жителів, а також інтенсивно розвивалася промисловість. Тому виникла необхідність збільшити кількість виробленої води.
