Справжньою окрасою польської столиці є Ботанічний сад Варшавського університету, який прикрашає місто вже багато років та століть. Це унікальний науковий осередок міста, який приваблює тисячі відвідувачів. І це не дивно, адже ботанічний сад Варшавського університету відрізняється від інших у Польщі. У нашій статті на warsaw-name.eu ми детальніше розповімо про особливості Ботанічного саду Варшавського університету та розкажемо деталі з історії унікального закладу Варшави.
Особливості варшавського ботанічного саду
Ботанічний сад Варшавського університету вважається одним із найстаріших та одним із найменших польських садів. Його територія охоплює не більше 5 гектарів, але на ній зібрано більше п’яти тисяч різновидів та сортів дерев, чагарників та інших рослин.
Ботанічний сад Варшавського університету розділений на дванадцять секторів-секцій. Однією з найважливіших та найбільш просунутих є Секція систематики рослин. Саме там ви зможете побачити неймовірної краси рослини, які заворожують своєю унікальністю. Дендрарій варшавського Ботанічного саду зроблений в англійському стилі. Це місце з особливою атмосферою, де можна також побачити символ саду та єдине в Польщі дерево гінкго. Більше сотні сортів троянд у саду ростуть у старовинних квітниках, які збереглись у чудовому стані до наших днів.
Складно уявити, що зовсім невеликий за розмірами Варшавський Ботанічний сад містить у собі так багато культур та пам’яток, зокрема: декілька оранжерей, Будинок сукулентів у споруді вісімнадцятого століття, окрема ділянка виключно лікарських рослин, Зона біології, Зона екології та рослини з усього світу. Усі рослини згруповані, знаходяться у окремих зонах відповідно до їх особливостей. Усе чітко та неймовірно красиво.
Основною діяльністю Ботанічного саду Варшавського університету є захист біологічного різноманіття рослин та збереження навколишнього середовища. Безліч дослідницьких проєктів Ботанічного саду стосуються переважно місцевих популяцій рослин. Діяльність Ботанічного саду Варшавського університету дозволяє зберегти та створити нові колекції рідкісних декоративних рослин польського довкілля.
Сучасники мають нагоду побачити Ботанічний сад Варшавського університету та насолодитися його красою, структуризацією та новими дослідженнями. Але чи знаєте ви, як виглядав Ботанічний сад Варшавського університету ще декілька століть тому?
Історія створення Ботанічного саду
Ботанічний сад Варшавського університету, який зараз є окрасою польської столиці, не завжди мав такий вигляд та не був таким багатоплановим. Його заснували ще у 1818 році і на той час він був розташованим на місці Королівську Саду, між Лазєнковим Парком та Палацом Бельведер. Спочатку це був ботанічний сад при Варшавському університеті, до складу навчального закладу сад увійшов лише у 1916 році.
У 1818 році Королівський сад російський цар Олександр І передав польському уряду для того, щоб на його місці створили перший у Варшаві ботанічний сад. Першим очільником саду був професор-ботанік Варшавського університету Міхал Шуберт. Власне Міхал Шуберт зайнявся розвитком ботанічного саду та завдяки йому сучасний сад налічує таку велику кількість рослин. Він упродовж чотирьох років самостійно зібрав гербарій, який включав у себе більше семи тисяч рослин.
Згодом Міхал Шуберт зайнявся виглядом майбутнього ботанічного саду. Він розділив його на три частини: наукову, помологічну та для прогулянок. Наукова частина була повністю присвячена семантиці рослин. Студенти Варшавського університету мали унікальну нагоду досліджувати рослини та робити власні відкриття завдяки науковій частині ботанічного саду.
Помологічна частина саду була розроблена з ціллю підготовки майбутніх плодівників, яких на той час у польській столиці було катастрофічно мало. Остання, третя частина ботанічного саду була призначена для громадського користування: кожен охочий мав можливість відвідати сад, прогулятися та ознайомитись із першою у Варшаві унікальною колекцією рослин.
Як розвивався Ботанічний сад Варшавського університету?
Стрімкий розвиток ботанічного саду завдячують Міхалу Шуберту, який приклав немалих зусиль для збільшення колекції саду, його оснащення та привернення уваги науковців. У 1824 році вже було опубліковано список усіх рослин саду, на той час він містив більше одинадцяти тисяч культур, з яких тисяча рослин – види польської флори. Здавалося, що ботанічний сад чекає лише процвітання та ще більший розвиток, але, на жаль, через Листопадове повстання, яке вибухло у 1830-1831 роках, Варшавський університет було закрито. Зовсім незабаром зачинили і ботанічний сад.
Через це сад значно зменшився у розмірах. Багато рослин загинули через відсутність належного догляду, а сам Міхал Шуберт утратив можливість керувати садом та хоч якось підтримувати його. Тому у 1846 році Шуберта було звільнено з посади очільника саду, натомість його очільником став колишній головний садівник Ігнацій Хануш.
Ботанічний сад, отримавши нового керівника, змінювався лише в гіршу сторону: практично через декілька років усі культури загинули і сад втратив вигляд ботанічного. У 1862 році керівником ботанічного саду став Єжи Олександрович – професор Вищої школи, яку відкрили в стінах Варшавського університету під час його закриття. Отримавши нову посаду, Єжи Олександрович не гаяв часу та відразу розпочав відновлювальні роботи в уже занедбаному ботанічному саду. Проте на своєму місці Єжи довго не затримався: у 1868 році Вищу школу перетворили в Імператорський університет, тому Олександровича усунули з посади. На його місці опинився проросійський німець Фішер фон Вальдхайм – ентомолог, анатом, зоолог та палеонтолог, професор натуральної історії та один із найвідоміших тогочасних учених, який займався класифікацією безхребетних. Через свою активну наукову діяльність Фішер фон Вальдхайм не мав часу належним чином займатися розвитком ботанічного саду. Тому це призвело до ще більшого занедбання унікального закладу Варшави.
Відновлення наукового статусу саду
Аж до 1916 року про ботанічний сад у Варшави наче забули. Лише у лютому того ж року сад увійшов до складу Варшавського університету, його наступним очільником став Зигмунт Войчицький – видатний польський історик та політик. Новий директор відразу ж поставив перед собою завдання – повністю відновити сад та здобути його науковий статус.
У відновленні ботанічного саду Зигмунту допомагав відомий систематик рослин та географ, професор Болеслав Хринівецький, який став головою саду у 1919 році. Ботанічний сад почав оживати. Його очільники активно працювали над відновленням усіх культур та видів рослин, старалися заохочувати все більше небайдужих допомогти. Проте Друга світова війна не дозволила ботанічному саду повністю розцвісти. Під час Варшавського повстання, яке вибухло у 1944 році, усі будівлі саду були повністю зруйновані. Згодом уся територія ботанічного саду перетворилася на могильни величезної колекції унікальних рослин.
Післявоєнне відновлення саду
Післявоєнне відновлення Ботанічного саду Варшавського університету зайняло чимало часу, зусиль, коштів та старань. Після закінчення Другої світової війни ботанічний сад повністю втратив фінансування, через це його позбавили наукового статусу. Лише у 1987 році, коли головою саду призначили докторку Ханну Верблан-Якубець, сад почали вкотре відновлювати та розвивати. Ханна Верблан-Якубець повністю присвятила себе розвитку ботанічного саду, саме завдяки її наполегливості та ентузіазму йому повернули науковий статус і він продовжує процвітати впродовж багатьох років.
