Протягом 19 століття в Європі почало з’являтись чимало газових заводів. Багато країн слідували винаходу Вільяма Мердока, який перший застосував газ, отриманий з вугілля, для освітлення своєї квартири. У цьому матеріалі на сайті warsaw-name.eu ми більш детально розповімо про те як виник Варшавський газовий завод.
Завод за царської влади
У 1856 році на вулиці Людній було засновано газовий завод. Це вдалось втілити у реальність завдяки укладанню договору з німецькою Континентальною газовою компанією з Дессау. Тож вже наприкінці 1856 року у Варшаві засяяли перші вуличні ліхтарі.
У 19 століття усі промислові підприємства будували у варшавському районі Воля. У 1888 році у цій місцевості було вже збудовано другий газовий завод. Попит на сировину був досить великий, тож паралельно працювало обидва підприємства. На початку 20 століття газовий завод у Волі став першим у світі, який почав застосовувати значно ефективніші вертикальні ретортні печі. Напередодні Першої світової війни обидва заводи виробляли майже 300 000 м3 газу на день.
II Річ Посполита
Двом варшавським газовим заводам вдалось пережити Першу світову без значних пошкоджень. У листопаді 1918 року Польща здобула незалежність. Варшава стала столицею. Тож відповідно у місті почала активно розвиватись інфраструктура й промисловість. Газовий завод стрімко набирав обертів і у 20-х роках 20 століття був модернізований. Підприємство взяло на себе відповідальність забезпечувати усе місто видобутком газу. Тож у 1930 році було закрито перший газовий завод, який шкодив варшав’янам, які проживали поблизу підприємства.
Також цього ж року на газовий завод було доставлено піч Glover-West. Вона була дуже ефективна. Завдяки новому обладнанню вдавалось безперервно виробляти сировину. До процесу задіювали менше працівників. Також постійно розширювалась мережа передачі та зростала кількість приватних клієнтів.
Після війни
Під час Другої світової війни завод був серйозно пошкоджений. Найбільших пошкоджень зазнали електромережі. Коли німці увійшли до Варшави, завод потрапив до їхніх рук. Проте всі пошкодження вони вирішили не ліквідовувати, адже тоді Варшава потребувала значно менше газу, ніж до війни. Газовий завод став стратегічним німецьким заводом.
Після закінчення Другої світової війни завод відбудовували декілька років. Найважче було відновити керамічні частини печі Гловер-Вест. Ремонтували не лише саму газову станцію, а й транспортну мережу, адже відновлення газопостачання у зруйнованому місті був одним із пріоритетів варшавської влади. У 1950 році завод почав працювати на повну потужність. Це дозволило задовольнити активний попит на газ. З цієї причини у 1959 році завод був розширений ще одним пічним цехом.
У післявоєнний період сировина почала змінюватись. У Варшаву почали постачати більш ефективний природний газ. У 1970 році у місті перестали виробляти вугільний газ, адже його витіснила нова сировина. Тоді у столиці почали масштабну реконструкцію пальників, оскільки тодішнє обладнання не було здатне працювати на сировині з іншими параметрами.
Після 1970 року підприємство припинило свою роботу. Частина об’єктів газового заводу збереглася на території фабрики донині. У приміщенні колишньої апаратної створили Музей газової промисловості. У 1996-97 роках на території газового заводу була побудована нова адміністративна будівля – штаб-квартира PGNiG. На початку 1990-х два газові резервуари, розташовані з боку вулиці Prądzyńskiego, перебувають у приватних руках, окремо від території газового заводу.