У жовтні 2023 року у Варшаві була прийнята антисмогова резолюція, пише сайт warsaw-name.eu. За законом, опалення будинків вугіллям у місті відтоді стало забороненим. Вугілля у побуті використовували протягом 170 років. У цьому матеріалі ми розповімо історію трансформації енергії у Варшаві з точки зору енергоносіїв та різноманітних послуг.
Вугілля
Вже у середині 19 століття у Варшаві почались великі зміни в енергетичній інфраструктурі. Поява вугілля здійснила справжню революцію у місті. У Варшаві воно з’явилось завдяки будівництву залізничної лінії Варшава-Відень. Сировину постачали з Сілезії. Спершу жителям Варшави було важко звикнути до нового джерела енергії, адже раніше вони опалювали свої помешкання дровами й торфом.
У 1879 і 1898 роках у Варшаві була вугільна криза. Тоді влада була змушена виділяти добові запаси вугілля найбіднішим жителям за спеціальними поліцейськими свідоцтвами про бідність. Після кризи було прийнято рішення укласти прямий договір на постачання вугілля з шахти Zagłębie Dąbrowskie. У результаті було відкрито муніципальний склад вугілля, а влада укладала угоди з приватними складами про продаж сировини бідним за пільговою ціною.
Електрика та газ
Після появи вугілля у місті почали видобувати газ. Перший газовий завод побудували у Повіслому, обравши місце якомога ближче до споживачів і річки Вісли, що полегшило транспортування вугілля. Здебільшого підприємство виробляло газ для освітлення міста. У 1860-х роках газ доставляли також на правий берег Вісли, де ним освітлювали залізничні станції та промислові підприємства в Празі. Під час Першої світової війни кожна третя варшавська квартира була обладнана газовим лічильником.
Паралельно з газом у Варшаві почала з’являтись електрика. Спершу електроенергію постачали в окремі будівлі, а згодом у квартали. У 1903 році у Варшаві свою роботу розпочала перша загальноміська електростанція. Через три роки містяни вже користувались електричними лампами.
Друга світова війна
Під час війни енергетичні запаси Варшави відіграли важливу роль. Попри німецьку окупацію, енергетики продовжили постачати електроенергію опору, а також підприємствам, що виробляли зброю. У цей період вугілля було обмаль, тож варшавці були змушені повернутись до колишнього методу опалення. У 1945 році свою роботу відновили електростанції й газовий завод.
У 1950 році Національне газове управління перейняло газовий завод Wola. На початку 70-х років у Варшаві припинили видобувати газ, тому що місто почало використовувати магістральні газопроводи, відмовившись від легкого газу і надавши перевагу природному.
Загалом система опалення, яка була сформована під час Другої світової війни, полегшила багатьом мешканцям побут. Ще до війни лише кожен десятий будинок у Варшаві мав центральне опалення, а діючі установки не становили єдиної системи. Тож будівництво загальноміської тепломережі підвищило розвиток інфраструктури та сприяло ефективній реконструкції міста.
У 21 столітті у Варшаві, крім основної системи теплопостачання, існують локальні. Зокрема в Урсусі, Медзилессі, Білоленці та Рембертові розташовано близько 250 локальних котелень. Чимало варшавських будинків мають індивідуальні джерела тепла. Зокрема мешканці околиць міста опалюють свої домівки газом, котлами, камінами, дров’яними печами чи тепловими насосами. Станом на 2022 рік аварійним складом вугілля скористалися лише кілька сотень людей. Це свідчить про те, що побутове використання цієї сировини відходить у минуле, хоча вугілля все ще використовують у великих масштабах на деяких теплоелектростанціях Варшави.