Серед видатних вчених із польської столиці назавжди своє ім’я залишив на сторінках підручника з історії Генрик Арцтовський. В підлітковому віці хлопець любив дві речі: подорожі та науку. З часом зміг об’єднати ці напрямки, ставши відомим географом. Більш детально про те, як йому це вдалось — читайте на warsaw-name.eu.
Початок та становлення кар’єри
Один з найкращих географів першої половини двадцятого сторіччя народився 15 липня 1871 року у Варшаві. Батьківське прізвище Арца, чоловік пізніше подовжив до Арцтовський. А до цього дня юний Генрик Кароль вчився у школі, де захопився наукою.
Ще в підлітковому віці хлопець подорожував столицями європейських держав. Якось під час чергової пригоди за кордоном натрапив на популярного на той час бельгійського відкривача нових земель — Адрієна де Жерлаша де Ґомрі. Він запросив Генрика приєднатися до його мандрів Антарктикою, на що той без вагань погодився. Крім уродженця Варшави там ще брали участь такі відомі постаті як Роальд Амундсен, Фредерік Кук і Антоній Болеслав Добровольський. У такій компанії варшав’янин впродовж року подорожував арктичним морем, вистоявши там під час холодної зими.
Дебютна експедиція для майбутнього географа послужила потужним професійним досвідом, який надалі сприяв тому, що він орієнтувався як у просторовій площині досліджуваного середовища, так й на теоретичному рівні. Крім того, спостереження подорожувальників відкрили їм нові знання про “морський ландшафт” та властивості айсбергів. Де Жерлаша надихнули мандрівки з варшав’янином настільки, що він навіть написав книгу про це. Через кілька років після виходу роботи з’явився переклад польською мовою.
Популярність та вшанування пам’яті
На початку двадцятого сторіччя географ отримав посаду у “Observatoire Royal de Belgique” в місті Укль, що розташовується в Бельгії. Там Генрих кілька років готував статтю на основі зібраних даних під час раніше згаданої мандрівки.
Про Арцтовського відомо, що він займає особливе місце в історії геології — одним з перших заснував гіпотезу під назвою “Антарктанди”. Науковець вірив у існування так званої Вогняної Землі, відзначав схожість геологічної будови Південних Андів та півострова Грехема в Антарктиді.
Свого часу уродженець Варшави ще мандрував колишніми французькими колоніями, де дізнався багато чого нового про наш світ. Після завершення експедиції отримав нову посаду — очільник природничого відділу у Нью-Йоркській публічній бібліотеці. В Сполучених Штатах Америки поляк був доволі впізнаваним у своїх колах. Згодом навіть отримав громадянство цієї країни.
Зрештою, не впоравшись із тугою за батьківщиною, повертається додому напередодні гітлерівського вторгнення у Польщу. А до цього уродженцю Варшави запропонували посаду міністра народної освіти, але географ прийняв рішення відмовитися від такої пропозиції, віддавши перевагу улюбленій справі. Власне, не прогадав, адже згодом стає членом наукової академії. Також мав досвід роботи на кафедрі геофізики та метеорології на базі вищого навчального закладу у Львові. Паралельно наповнював свою монографію новими професійними доробками.
Коли “гітлерівці” вдерлися у Польщу, варшав’янин знаходився у Сполучених Штатах Америки в межах щорічного форуму Міжнародної геодезично-геофізичної спілки. Внаслідок загрози його життю вирішив не їхати додому, а залишитися у Вашингтоні, де навчав студентів у Смітсонівському інституті до виходу на пенсію.
Після відновлення польської незалежності повернувся на Батьківщину. А 21 лютого 1958 року відомий варшавський географ помирає, його було поховано на знаменитому тутешньому військовому кладовищі на Повонзках.
Навіть в сучасні дні про внесок поляка у розвиток географії можна почути. Пам’ять про нього живе у Національній науковій станції імені Генрика Арцтовського. А також на його честь були названі такі географічні об’єкти як гора й півострів в Антарктиді, на Шпіцбергені, а також льодовик в Арктичному морі.
