Про збереження навколишнього середовища у Варшаві турбуються впродовж століть. Одним із наймасштабніших винаходів у польській столиці є комплекс фільтраційних станцій, який вже впродовж багатьох років забезпечує водою місцевих жителів та рятує екологію.
Столичні фільтри для води розташовані за адресою Кошикова, 81 у Варшаві та займають величезну територію, яка охоплює вулиці Кошикова, Кривицького, Фільтрова та Рашинську. Комплекс фільтраційних станцій є частиною столичної системи водопостачання та каналізації. Споруда вважається не лише джерелом води у Варшаві, але й визначною пам’яткою історії. У нашій статті на warsaw-name.eu ми розповімо найцікавіші факти та історію Комплексу фільтраційних станцій у Варшаві.
Історичні відомості та передумови створення комплексу
Як тільки було засновано Варшаву, перші жителі міста, щоби добути воду, були змушені черпати воду з джерел, озер та ставків. Вісла, яка протікає містом, була найбільшим та найдоступнішим джерелом води для варшав’ян. Перші колодязі у Варшаві появились лише наприкінці п’ятнадцятого століття. У 1476 році воду збирали на вулиці Налевкі у спеціальних резервуарах, які місцеві жителі називали «налевками».
У районі Старої Варшави у 1561 році побудували перший акведук (спеціальна забудова для подачі води до населених пунктів або зрошувальних полів із вищого місця), а в Новій Варшаві лише у 1600 році. Вже наприкінці вісімнадцятого століття у місті було побудовано декілька локальних водопроводів, які розташовували зазвичай на території палаців та садів. Ними у більшості користувалися високопосадовці.
Найбільш визначним для Варшави став проєкт Фелікса Панцера у середині 1840-х років. Відомий польський інженер створив перший кам’яний колодязь, який розташували у руслі річки, парові насоси та перше в столиці водосховище. Уже у 1851 році Микола І видав наказ побудувати у польській столиці водопровід. За дизайн та будівництво водопроводу відповідав польський архітектор Генрик Марконі.
Будівництво першого у Варшаві водопроводу розпочалося у 1852 році. Уже через три роки було запущено водопостачання у місті. Воду запускали з Вісли до повільних фільтрів, звідки її викачували у водосховище, яке знаходилось на території Саксонського саду. Звідти вода потрапляла до чавунних труб. Через деякий час функціонування водогону було виявлено, що він не відповідає потребам великого міста, яке стрімко розбудовувалося. Також відомо, що вода з першого варшавського водогону не відповідала стандартам якості. Саме тому у Варшаві прийняли рішення перебудувати водопровід, підлаштувавши його під потреби місцевих жителів.
Будівництво фільтраційних станцій
Ідея створити сучасну систему водопостачання та каналізації у Варшаві належить тогочасному міському голові міста Сократу Старикевичу. Усім потребам Варшави відповідав проєкт відомого англійського інженера Вільяма Ліндлі. У 1881 році було остаточно затверджено проєкт будівництва сучасної системи водопостачання в польській столиці. Будівельні роботи розпочалися у 1883 році. Під час будівництва було застосовано всі найкращі та інноваційні матеріали того часу. Найкращим доказом високої якості матеріалів та рішень, впроваджених у дев’ятнадцятому столітті, є те, що комплекс зберігся в чудовому стані до наших днів.
Під час будівництва сучасної системи водопостачання та каналізації у Варшаві місцева водопровідна мережа була поділена на Верхнє та Нижнє місто. Таким чином у польській столиці вдалося забезпечити стабільним водопостачанням усі райони міста. Варшава почала відповідати вимогам великого міста, а це спровокувало ще більший розвиток столиці.
Друга світова війна та її вплив на водопостачання у Варшаві
Побудова сучасної системи водопостачання у Варшаві стала справжнім відкриттям у Польщі. До початку Другої світової війни Комплекс фільтраційних станцій працював стабільно, постійно розбудовуючись, з ціллю підлаштуватися під всі потреби жителів міста. Друга світова війна стала руйнівною для польської столиці, особливо для Комплексу фільтраційних станцій.
У вересні 1939 року під час оборони Варшави безліч забудов на Фільтраційній станції було значно пошкоджено авіаційними бомбами. Вода затопила Департамент швидких фільтрів та всі прилади та електричні насоси, які відповідали за фільтрацію води. 24 вересня цього ж року у Варшаві повністю призупинили водопостачання у зв’язку з пошкодженнями труб. Роботу водогону вдалося відновити в жовтні 1939 року. На цей період водопровідна мережа була пошкодженою у 586 місцях. Усунення всіх поломок тривало до 1941 року.
У 1942 році Комплекс фільтраційних станцій знову був сильно пошкодженим через повітряні нальоти радянської армії на Варшаву. Після знищення варшавського гетто майже сто кілометрів водопровідної мережі було повністю відключено зі вжитку. Під час Варшавського повстання станція продовжувала свою роботу завдяки польським працівникам, які не дозволили німецькій владі зупинити водопостачання міста. Це було неможливим із технічних причин, однак повне відключення води у Варшаві могло б привести до справжньої катастрофи.
Уже у серпні 1944 року у Варшавську систему водопостачання було закачано на той час рекордну кількість води. Однак її якість була сумнівною, оскільки вона текла через пошкоджені труби та зруйновані вуличні канали. Поступово водопостачання у Варшаві почало відновлюватися, через декілька місяців воду почали отримувати треті поверхи будинків та вище.
Після Варшавського повстання німецькі війська розграбували Комплекс фільтраційних станцій та вивезли більшість машин і сучасного обладнання. Приміщення наносів були знищені на 20%. На місцях повільних фільтрів німці облаштували конюшні, зробивши їх повністю непридатними для водопостачання.
Відновлення комплексу
Після Другої світової війни відновити варшавську систему водопостачання вдалося наприкінці травня 1945 року. У мережу було введено достатню кількість води для забезпечення потреб міста, однак на багатьох ділянках виникали аварійні ситуації, які призупиняли процес відновлення водопостачання. Саме тому у польській столиці прийняли рішення встановити імпровізований водопровід на дерев’яному мості. Згодом у Варшаві побудували Празький водогін, який було введено в експлуатацію у 1964 році. Таким чином, Комплекс фільтраційних станцій перестав бути єдиною установою в Варшаві, який забезпечував місто водою.
На початку двадцять першого століття Комплекс фільтраційних станцій було значно розбудовано. Зокрема у 2010 році було завершене будівництво станції непрямого озонування та фільтрування води на активному вугіллі. Нова станція дозволила зменшити на половину дозу діоксиду хлору, який використовують для дезінфекції води. Це позитивно вплинуло на якість води та покращило її смак та запах.
Екологічні впровадження
Комплекс фільтраційних станцій у Варшаві – це не лише комунальна та виробнича забудова, але й екологічний осередок, який бореться за збереження навколишнього середовища. Комплекс називають міською зеленою зоною, оскільки він також відповідає за провітрювання та очищення повітря в самому серці Варшави.
На території Комплексу знаходиться засаджена 100-літніми платанами алея, а також визначні природні пам’ятки: багатоступінчастий тис та гіркокаштан звичайний. Комплекс фільтраційних станцій у Варшаві відіграє важливу роль у житті міста.
Окрім цього, Комплекс фільтраційних станцій відкритий для відвідувачів: на його території знаходиться унікальний Музей водопостачання та каналізації, де можна побачити фрагменти першого варшавського водопроводу та низку інших антикварних приладів.
